Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Я приїхала в гості до мами,
В дім, де тата півроку нема.
Звичні запахи линуть з кімнати.
Серед хати старий, сивий кіт
Тиху пісню почав муркотати,
Язиком причесавши живіт.
Ось і батька кімната маленька.
Перебігла тривога чолом -
Дві фіранки прозорі, біленькі,
За життя його їх не було...
Жаль повільно наповнював хату,
Тихий сум виростав до небес.
Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
Як мені не хватає тебе!"
Лауреат Всероссийской литературной премии СП России "СЛОВО-2021".
·
МПЛО “Свете Тихий” 12 лет!
МПЛО “Свете Тихий” 12 лет!
Опубликовано в
Философская и религиозная лирика
Последнее от Наталя Мазур
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии