·
МПЛО “Свете Тихий” 12 лет!


Среда, 12 февраля 2014 00:00

Плач бiлих троянд

Автор
Оцените материал
(0 голосов)
Кучерявились інеєм лози,
Твердла чорна рілля за селом.
Ще не били січневі морози
Дня четвертого перед Різдвом.

Вітер холодом дмухав помалу,
Першу паморозь струшував на
Ледве теплі стежки, і недбало
Їм шорсткі простирадла ладнав.

Купка люду ішла у печалі.
Підтюпцем по стежині крутій
На горбок поспішали. Стрічав їх
Древній цвинтар: хрести, сухостій.

На краю, там де свіжа могила,
Зупинилися. Стали рядком.
Лоба швидко хрестом осінили,
А хтось витер сльозу кулаком.

Серце стислося раптом до щему,
Ріки сліз по щоках потекли,
Як на мерзлі грудки чорнозему
Білосніжні троянди лягли.

Квіти білі скорботи й печалі
Розказати багато могли,
Як господар дружину ночами
Обзивав, даючи стусани.

Лихословив, шибав перегаром,
Як наводив жахи на дітей,
Як ламались під сильним ударом
Половинки дубових дверей.

А вона все, сердешна, терпіла,
Все мовчала. Жаліла дітей,
Та й пішла за межу... Догоріла...
Світ назавжди залишивши цей.

Цвинтар. Тиша. Самотнє ридання
Завмирало в жалобних стрічках,
І здалося, що сльози прощання
Забриніли в сумних пелюстках.
Прочитано 796 раз

Последнее от Наталя Мазур

Другие материалы в этой категории: « Спасатель ТВОЙ КРЕСТ »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
Вверх
Top.Mail.Ru Яндекс.Метрика