Понедельник, 15 декабря 2014 20:16

Право на казку

Автор
Оцените материал
(2 голосов)
Право на казку

Вірш у третє тисячоліття

Знов казка просить двері відчиняти,
І коронує землю тихий сніг.
З-під довгих вій печальні оченята
З дитячих мрій всміхаються мені

Пресвітлу радість серце пригадає,
Зболілим духом пригорнувши дні.
Тисячоліття третє виглядає
Пташина на засніженій сосні.

На сніжно-білім тлі – живі графіті –
Голодні галки, чорні і сумні.
І, як, в дитинстві, пуп’яночки квітів
Малює серце, віддане весні.

Сумне дівчатко – золота голівка,
Спасибі, що лунає й нині гімн
“Я ВАС ЛЮБЛЮ!”
Я ВАС ЛЮБЛЮ! Й пишу з страшного віку,
Мої казкові мрії дорогі.

Мої пташата, квіти, ДОБРІ ЛЮДИ!
Я ВАС ЛЮБЛЮ, беззахисні й малі.
МІЙ БОЖЕ! Захисти нас всіх від бруду
В цих неказкових буднях на землі.

Дай сили, БОЖЕ, кривдникам прощати
І казку сірим будням поверни.
Пригорну сніг... Барвіночок хрещатий
Долонями зігрію. До ВЕСНИ!
Прочитано 715 раз
Другие материалы в этой категории: « Божия Любовь Душа по сути христианка »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
Вверх
Top.Mail.Ru