Ночами тихими, ночами темними Блукає сум по вулицях пустих, Співає пісню втомлена душа, Життя неначе вогник мерегтить. Словами пишуться вірші даремними, Думок переплетіння, та не тих... Кудись у мрії розум вируша, В примарну щастя нездійснену мить.
Летить проспектами, не поспішаючи, Ховає сльози у німий сюжет Холодна, розчарована печаль, Крихкого серця металевий дзвін... Журби торкаючись, шепоче гаряче Закоханий у самоту поет Про ніжний погляд, про очей кришталь... Та з нею разом вже не буде він...
Стежками пам'яті у день захмарений, Коли удвох раділи під дощем, Пливе маленький човен сподівань, Та пристані його давно нема... Вітрила порвані, вітри знебарвлені... Шляхи в минуле винищено вщент... Розбито долю... Подихом страждань Її у вічність віднесла зима... 2012