Так тихо,спокійно
На узбіччі життя,
Ніщо не бентежить, ніщо не дратує...
З думками земними
Тут відсутнє злиття,
І вітер спокуси в душі не вирує.

В цій тиші безкраїй
Наче скеля стоїш
Крізь біль простягнувши прохання молитви.
Шепочеш коханню:
Не торкайся, облиш...
Я хочу цю мить ще хоч трохи продлити...

Коротка, благана,
Відлетіла вона,
У вихор подій душу знов повернула.
І світу омана
Знов хитає човна,
Пливу до причалу "Останній притулок".
29.03.2012