Мовчить душа, не пишуться вірші...
У неї знову смуток зазирає,
Немов думки порожнії читає,
Співає в мовчазній моїй душі.

І знову серце морок полонить,
Він, як завжди, приходить із мовчанням,
Лише тяжке він вирива зітхання...
Вбиває кожну світлу, добру мить...

Мовчить душа... Що ж ти мовчиш? Молись!
Нічим бо іншим серце не зігріти.
Не залишайся мороком повита,
Хай зараз геть іде, а не колись...

Молись, кричи до Бога в каятті,
І Він почує, завіта до тебе,
Очистить, висвітлить як небо...
I стануть думки ясні і прості.
6.02.2012