Воскресенье, 02 февраля 2014 21:20

Плач душі

Автор
Оцените материал
(4 голосов)

Плач душі


Я віднайшла у Небі звуки Баха –
Відлунював в душі святий хорал.
Благословенна Богом біла птаха,
Я всім бажала Світла і Добра.

Співочим квітом зодягала Землю
І Слово Благовісту берегла.
Сльозою написала: не приємлю
Жорстокості, наруги, глуму, зла.

Мій Боже! Як душа зболіла...
І цей останній зойк з очей паде.
Але не висхла – ні! – не обміліла,
Лиш серце виривається з грудей.

Паду зів’ялим листячком доТебе –
Останній молитовний мій політ.
Я так напилась в світі болю й Неба...
Чи ж розвесниться ще у серці квіт?...

На чорний попіл вигоріла осінь.
Гармонія страждання: біль і прах.
І після птиць, що журно відголосять
У посивілих з горя Небесах.

Зішли мені, о Господи, терпіння!
У тій молитві, що колись навчив.
І воскреси те листячко осіннє,
Зів’яле листя, що в душі кричить...
Прочитано 778 раз
Другие материалы в этой категории: « Мастер Не печалься душа, не печалься »

1 Комментарий

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
Вверх
Top.Mail.Ru Яндекс.Метрика