Чи день, чи ніч... Нема нічого.
Лише бездушна напівтьма,
Де він один, і ти сама...
Чи сміх, чи плач... Чи крик до Бога...

Болить душа, у ній самотність
Царює місяцем вночі,
У груди мороком б'ючи,
Так, ніби кличе в безтурботність...

У миті ті де він був поруч,
Туди... Але нема... нема...
Розлука-відьма крадькома
Праворуч розвела й ліворуч...

Серед людей мов у безлюдді,
З розбитим серцем ти живеш...
А він? Щасливий? Так... А вже ж...
Бо інший вогник має в грудях.

Він одягнув чернечу рясу,
Життя у мантію сховав...
І серце Богові віддав...
Та все ж... сумує час від часу.

Чи день,чи ніч... Усе минає...
Але кохання не мина...
І він один... і ти одна...
А разом? Там... за життєкраєм...
2012