| Червнева мить... Ласкаво світить сонце. Джерельну воду п’є з криниці день. Прекрасна мальва дивиться в віконце Голубизною неба і пісень. Барвіночок хрещатий ніжить очі, Аж голубіють душі у людей. Троянда зашарілась після ночі, Припала до лілеєних грудей. Лілеєнька – немов молитва біла: Не сповідає – слухає й мовчить, Очищення дає душі і тілу, Цнотливості без слів шляхетно вчить. Півонія стоїть собі рожева, З червоної стекла на землю кров, А біла, мов казкова королева, Феєрію читає небу знов. Так світло, сумно, дивно і прозоро... Але не засумуєш поміж трав: Подивишся за жайворонком вгору, А біля ніг мелодію заграв Зелений коник... Літечко, о літо! Метелики з очей твоїх летять. У золотій короні йдеш по світу, Намистинки коралові блищать – Черешеньками-вишнями спадають, Ще хвилька – і наллється в них добро. А коли грози в полі відривають І сонечко візьме під свій покров Духмяні трави і поля зелені, І цей червневий сад, червневий світ, Він подарує людям у натхненні Коралове намисто своїх віт. |
Лауреат Всероссийской литературной премии СП России "СЛОВО-2021".
Опубликовано в
Пейзажная лирика
Последнее от Надежда Кметюк
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии