Суббота, 23 марта 2013 11:17

В тиші дзвенять прохолодні джерельця...

Автор
Оцените материал
(2 голосов)

В тиші дзвенять прохолодні джерельця,

Час нанизав на намисто ще день,

І розглядає прискіпливо в скельця

Пам’ять слова для майбутніх пісень.

 

Літери, наче пелюстки барвисті

Із ароматом терпким хризантем,

Я дістаю із опалого листя

Давніх, омріяних з юності тем.

 

Яшма й опал із розлогого клену

Падають тихо коштовним дощем.

Цю милозвучну природи поему

Хочеться слухати серцю іще.

 

В сутінках тануть щоденні гонитви,

Час відпочинку для світу настав.

Я піднімуся на крилах молитви

І доторкнуся сузір’я Хреста.

 

Звуки мелодій зберу у долоні,

Наче сопілка, душа забринить,

І перебуде вона у полоні,

Доки триватиме дивна ця мить.

 

Смуток і втома під вартою ночі

Будуть чекати наступного дня.

Небо відкрилося, падають в очі

Промені радості. Йду навмання.

 

Прочитано 523 раз

Последнее от Протоиерей Василий Мазур

Другие материалы в этой категории: « Сльози Богоматері Не у тебя »

3 комментарии

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
Вверх
Рейтинг@Mail.ru