| І оживає розп’ята душа, І воскресає скалічене тіло. Ні! Ти ніколи мене не лишав! Болем моїм Твоє Серце боліло. З мертвих Воскреслий! Живіший живих! З терня колючого, з болю і Крові. Переболілий за кожного й всіх, Дивишся в душу Очима Любові. |
Опубликовано в
Философская и религиозная лирика
Последнее от Надежда Кметюк
1 Комментарий
-
Комментировать
Понедельник, 15 декабря 2014 21:33
написал Виктор
Спаси Господи, Надія! Дякую Вам за вистражданий вірш. На жаль, не даємо нашому Богу існувати без страждань. Знову і знову вбиваємо цвяхи в Його тіло. І хто ? Православні! Видно, ще довго Йому страждати за нас на хресті.
На жаль. до Риму украінці приєднались.
Знов вбили цвяхи в Господа Христа.
Хто вірний був , ті з Богом Словом розіп'яли
І дивляться на грішний світ з хреста.
Дай , Господи , рабі твоїй Надії розраду в стражданнях і милістю Твоєю зціли!
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии