Там де верби й тополі шумлять,
Де дуби височіють до неба,
Там де сосни грайливо тремтять,
Де луги ніби кличуть до себе,

Біля річки хатина стоїть
У саду яблунево-вишневім;
Все туди моє серце летить,
У дитинства літа вересневі.

Розлетілися ми мов птахи,
І бабуся лишилась самою;
Вже у нас у самих дітлахи
Підростають зиму за зимою.

Але серце болить і болить:
Як же ви там, рідненька бабуся...
Та все ж вірю: ще прийде та мить -
Я до рідного дому вернуся.
6.07.2009